Консультація для батьків

 

Консультація для батьків на тему: «Розвиток мовленнєвої творчості дітей в процесі роботи з казкою в сім'ї».

 Діти, які спілкуються вдома українсь­кою мовою, на четвертий рік життя ма­ють істотний словниковий запас, пев­ною мірою володіють вимовними та граматичними навичками. Якість во­лодіння рідною мовою залежить від ба­гатьох факторів.

               Основними з них є:

а)  рівень культури того мовного сере­довища, в якому перебуває дитина;

б) та увага, яку приділяють батьки розвитку мовлення дитини;

в)  загальний розвиток малюка.

   У роботі з дітьми рекомендується ши­роко використовувати усну народну творчість, дитячий фольклор, вірші і оповідання українських письменників. Все це є невичерпним джерелом роз­витку мовлення, збагачення словнико­вого запасу і разом з тим сприяє фор­муванню загальної культури дитини, прищеплює почуття любові до рідної мови, поваги до українського народу, його традицій, звичаїв. Використання фольклорних матеріалів, народних традицій сприятиме вихованню добро­ти, чуйності, лагідності, чемності.

  Спілкуючись з дітьми вдома, батьки повинні проявляти зацікавленість до всього, чого навчають малят у дитячо­му закладі, підтримувати, заохочувати, прищеплювати цікавість до українсько­го слова. Робота над розвитком мов­лення дітей багатогранна. Вона вклю­чає удосконалення звуковимови, збага­чення й активізацію словникового запасу, розвиток граматичних умінь, а також умінь спілкуватися між собою (вести діалог), зв'язно, послідовно розповіда­ти про побачене, почуте. Дорослим треба виявляти інтерес до розповідей дітей, заохочувати до них. Вміння роз­повідати дає велике задоволення ди­тині, підносить її настрій, зміцнює віру в свої сили. Дуже люблять діти слухати розповіді не тільки дорослих, а й своїх товаришів. Практика підтверджує, що діти-розповідачі користуються серед своїх товаришів великою повагою.

  Навчити дітей розповідати — важли­ве завдання як дитячого садка, так і батьків. Вміння зв'язно і послідовно розповідати відіграватиме неабияку роль у шкільному навчанні. Адже успішно вчитися — це означає вміти послідовно викладати засвоєні знання, що тісно пов'язано з розвитком логічно­го мислення.

 Так на 5-му році життя діти мають розповідати за допомогою дорослого відомі їм казки та оповідання, вчитися

розповідати про те, що їх цікавить.

Діти 6-го року життя повинні вже свідомо передавати зміст літературно­го твору на основі запитань виховате­ля. Самостійно складати зв'язні роз­повіді про події з життя дитячому сад­ку і вдома, про те, що намальовано на картинці, вживаючи при цьому слова в правильній граматичній формі; вчити відповідати на запитання дорослих ко­ротко і більше докладно.

Також важливим завданням для роз­витку мовленнєвої творчості дітей є вміння переказувати, Вже в старшій групі діти переказують відомі їм казки та коротенькі оповідання. Твори для переказів потрібно добирати нескладні, з цікавим змістом, художні, написані об­разно і зрозумілою дітям мовою. Пере­казуючи    літературний    твір-казку, оповідання — дитина збагачує свою мову, глибше усвідомлює зміст твору, його образи.

Дуже добре і легко переказують діти народні казки про тварин. Казка захоп­лює їх своєю художньою мовою,

дієвістю, повторенням виразів, розмов, пісеньками («Колобок», «Рукавичка», «Коза-Дереза»). Близькі до народних казок і такі твори, як «Три ведмеді» Л. Толстого, «Ріпка» І.Франка та ін.

Які ж вимоги ставляться до пере­казу?

Дитина повинна переказувати зміст твору, не пропускаючи істотних дета­лей, правильно розуміти смислове зна­чення його провідної ідеї. Якщо на це не звертати уваги, дитина звикне поверхо­во сприймати зміст творів і часто в по­дальшому буде його перекручувати.

Хочеться сказати ще кілька слів про художні твори, з якими знайомимо дошкільнят. Спочатку варто добирати такі казки, які ви можете не читати, а переповідати дітям. Це дасть змогу ба­чити очі дітей, їхню реакцію на вашу розповідь. А хіба, втупившись у книжку, допоможеш собі мімікою, жестами... І ще __ Не уривайте свій переказ пере­кладом чи поясненням, бо так пору­шується цілісне сприймання твору. Не турбуйтесь тим, що дитина щось не розуміє: окремі незнайомі слова можуть звучати у її свідомості, немовби чарівна музика, збуджуватимуть цікавість, сти­мулюватимуть процес пізнання.

Розповівши чи прочитавши казку завжди слід ставити заздалегідь проду­мані запитання, щоб з'ясувати, чи зро­зуміла дитина зміст твору. Запропонуй­те дитині переказати казку комусь із рідних чи друзів. Стежте за мовою дітей, за правильністю побудови ре­чень, за тим, щоб вони не пропускали істотних деталей.

  Діти старшого дошкільного віку праг­нуть самі придумати оповідання чи каз­ку. У них досить розвинена творча уява, є певний життєвий досвід і вміння зв'язно висловлювати свої думки. Са­мостійне придумування казок сприяє розвитку творчих здібностей дітей, що є одним з важливих завдань виховання підростаючого покоління. Підготовча робота до таких самостійних розпо­відей проводиться з чотирирічного віку. Дітей вчать описувати іграшку, картин­ку, переказувати відому їм казку, неве­ликі літературні твори, придумувати оповідання самостійно. Тема казки має бути близькою дітям, пов'язаною з їхніми інтересами, захоплювати їх. Ли­ше при цій умові активно працює твор­ча думка дітей, вони пригадують різні події і ситуації з власного досвіду, комбінують їх, створюють нові. В про­цесі цієї роботи розвивається мова дітей. Щоб дитині було легше складати казку чи оповідання, дорослому слід підказати різні варіанти розвитку подій в їх казках. Наприклад, пропонуючи дитині тему «По гриби, по ягоди», слід зазначити, хто пішов до лісу, для чого вони (діти) пішли до лісу, що з ними трапилось, кого зустріла дівчинка, як знайшла дорогу назад додому — може їй хтось допоміг?

Дуже корисно проводити й таку робо­ту, коли дорослий розповідає початок казки, а дитина придумує закінчення до неї.

Діти люблять придумувати інші закінчення відомих їм казок. Наприк­лад, коли Лисичка хотіла з'їсти Колоб­ка, то поламала зуби, адже він котився по стежині на сонечку і потроху засихав та ін.

Отже, для створення казки потрібно не лише вміти визначати ті завдання, які постають перед персонажами у нових умовах, але й бачити шляхи їх вирішення. Тож рівень знань дорослого щодо прийомів та методів творчої діяльності має бути досить високим.

Для того, щоб навчитись перетворю­вати казку, характер героїв, спосіб мис­лення, дії, зовнішність тощо, — слід навчитись робити сміливі припущення, абстрагуватись, фантазувати. Роботу з перетворення казки слід будувати за пропонованою схемою. Перш за все — коротко відновити зміст казки, визначи­ти основні риси характеру персонажів, особисті якості, суттєві дії в перебігові сюжету, спосіб дій. Потім, прийнявши один із запропонованих варіантів онов­лення характеристик персонажів зроби­ти припущення: до яких вчинків героїв це може призвести, які події можуть відбутися внаслідок тих чи інших змін, як може змінитися сюжет казки, які нові проблеми постануть перед персонажа­ми та які нові можливості з'являться в них через зміну їх особистісних якостей (розумових, духовних, фізичних) аби змінити ситуацію на краще, знайти вихід зі скрутного становища. Так от, го­туючись до «перетворення» казки (тоб­то створення нової), виконайте такі зав­дання: візьміть будь-яку казку і прига­дайте: які риси героїв тобі подобають­ся, а які ні, і чому. Визнач які, вчинки ге­роїв ти вважаєш гідними наслідування, а які — ні. А тепер спробуй поміняти місцями добрих та недобрих персо­нажів або уяви якісь зовсім незвичайні ситуації для сюжету тієї казки, яку ти нині створюєш. До цієї серйозної робо­ти можна залучати друзів, сестру чи братика. Створювати казку — то цікава справа для всіх!