Консультація для батьків на тему: «Розвиток мовленнєвої творчості дітей в процесі роботи з казкою в сім'ї».
Діти, які спілкуються вдома українською мовою, на четвертий рік життя мають істотний словниковий запас, певною мірою володіють вимовними та граматичними навичками. Якість володіння рідною мовою залежить від багатьох факторів.
Основними з них є:
а) рівень культури того мовного середовища, в якому перебуває дитина;
б) та увага, яку приділяють батьки розвитку мовлення дитини;
в) загальний розвиток малюка.
У роботі з дітьми рекомендується широко використовувати усну народну творчість, дитячий фольклор, вірші і оповідання українських письменників. Все це є невичерпним джерелом розвитку мовлення, збагачення словникового запасу і разом з тим сприяє формуванню загальної культури дитини, прищеплює почуття любові до рідної мови, поваги до українського народу, його традицій, звичаїв. Використання фольклорних матеріалів, народних традицій сприятиме вихованню доброти, чуйності, лагідності, чемності.
Спілкуючись з дітьми вдома, батьки повинні проявляти зацікавленість до всього, чого навчають малят у дитячому закладі, підтримувати, заохочувати, прищеплювати цікавість до українського слова. Робота над розвитком мовлення дітей багатогранна. Вона включає удосконалення звуковимови, збагачення й активізацію словникового запасу, розвиток граматичних умінь, а також умінь спілкуватися між собою (вести діалог), зв'язно, послідовно розповідати про побачене, почуте. Дорослим треба виявляти інтерес до розповідей дітей, заохочувати до них. Вміння розповідати дає велике задоволення дитині, підносить її настрій, зміцнює віру в свої сили. Дуже люблять діти слухати розповіді не тільки дорослих, а й своїх товаришів. Практика підтверджує, що діти-розповідачі користуються серед своїх товаришів великою повагою.
Навчити дітей розповідати — важливе завдання як дитячого садка, так і батьків. Вміння зв'язно і послідовно розповідати відіграватиме неабияку роль у шкільному навчанні. Адже успішно вчитися — це означає вміти послідовно викладати засвоєні знання, що тісно пов'язано з розвитком логічного мислення.
Так на 5-му році життя діти мають розповідати за допомогою дорослого відомі їм казки та оповідання, вчитися
розповідати про те, що їх цікавить.
Діти 6-го року життя повинні вже свідомо передавати зміст літературного твору на основі запитань вихователя. Самостійно складати зв'язні розповіді про події з життя дитячому садку і вдома, про те, що намальовано на картинці, вживаючи при цьому слова в правильній граматичній формі; вчити відповідати на запитання дорослих коротко і більше докладно.
Також важливим завданням для розвитку мовленнєвої творчості дітей є вміння переказувати, Вже в старшій групі діти переказують відомі їм казки та коротенькі оповідання. Твори для переказів потрібно добирати нескладні, з цікавим змістом, художні, написані образно і зрозумілою дітям мовою. Переказуючи літературний твір-казку, оповідання — дитина збагачує свою мову, глибше усвідомлює зміст твору, його образи.
Дуже добре і легко переказують діти народні казки про тварин. Казка захоплює їх своєю художньою мовою,
дієвістю, повторенням виразів, розмов, пісеньками («Колобок», «Рукавичка», «Коза-Дереза»). Близькі до народних казок і такі твори, як «Три ведмеді» Л. Толстого, «Ріпка» І.Франка та ін.
Які ж вимоги ставляться до переказу?
Дитина повинна переказувати зміст твору, не пропускаючи істотних деталей, правильно розуміти смислове значення його провідної ідеї. Якщо на це не звертати уваги, дитина звикне поверхово сприймати зміст творів і часто в подальшому буде його перекручувати.
Хочеться сказати ще кілька слів про художні твори, з якими знайомимо дошкільнят. Спочатку варто добирати такі казки, які ви можете не читати, а переповідати дітям. Це дасть змогу бачити очі дітей, їхню реакцію на вашу розповідь. А хіба, втупившись у книжку, допоможеш собі мімікою, жестами... І ще __ Не уривайте свій переказ перекладом чи поясненням, бо так порушується цілісне сприймання твору. Не турбуйтесь тим, що дитина щось не розуміє: окремі незнайомі слова можуть звучати у її свідомості, немовби чарівна музика, збуджуватимуть цікавість, стимулюватимуть процес пізнання.
Розповівши чи прочитавши казку завжди слід ставити заздалегідь продумані запитання, щоб з'ясувати, чи зрозуміла дитина зміст твору. Запропонуйте дитині переказати казку комусь із рідних чи друзів. Стежте за мовою дітей, за правильністю побудови речень, за тим, щоб вони не пропускали істотних деталей.
Діти старшого дошкільного віку прагнуть самі придумати оповідання чи казку. У них досить розвинена творча уява, є певний життєвий досвід і вміння зв'язно висловлювати свої думки. Самостійне придумування казок сприяє розвитку творчих здібностей дітей, що є одним з важливих завдань виховання підростаючого покоління. Підготовча робота до таких самостійних розповідей проводиться з чотирирічного віку. Дітей вчать описувати іграшку, картинку, переказувати відому їм казку, невеликі літературні твори, придумувати оповідання самостійно. Тема казки має бути близькою дітям, пов'язаною з їхніми інтересами, захоплювати їх. Лише при цій умові активно працює творча думка дітей, вони пригадують різні події і ситуації з власного досвіду, комбінують їх, створюють нові. В процесі цієї роботи розвивається мова дітей. Щоб дитині було легше складати казку чи оповідання, дорослому слід підказати різні варіанти розвитку подій в їх казках. Наприклад, пропонуючи дитині тему «По гриби, по ягоди», слід зазначити, хто пішов до лісу, для чого вони (діти) пішли до лісу, що з ними трапилось, кого зустріла дівчинка, як знайшла дорогу назад додому — може їй хтось допоміг?
Дуже корисно проводити й таку роботу, коли дорослий розповідає початок казки, а дитина придумує закінчення до неї.
Діти люблять придумувати інші закінчення відомих їм казок. Наприклад, коли Лисичка хотіла з'їсти Колобка, то поламала зуби, адже він котився по стежині на сонечку і потроху засихав та ін.
Отже, для створення казки потрібно не лише вміти визначати ті завдання, які постають перед персонажами у нових умовах, але й бачити шляхи їх вирішення. Тож рівень знань дорослого щодо прийомів та методів творчої діяльності має бути досить високим.
Для того, щоб навчитись перетворювати казку, характер героїв, спосіб мислення, дії, зовнішність тощо, — слід навчитись робити сміливі припущення, абстрагуватись, фантазувати. Роботу з перетворення казки слід будувати за пропонованою схемою. Перш за все — коротко відновити зміст казки, визначити основні риси характеру персонажів, особисті якості, суттєві дії в перебігові сюжету, спосіб дій. Потім, прийнявши один із запропонованих варіантів оновлення характеристик персонажів зробити припущення: до яких вчинків героїв це може призвести, які події можуть відбутися внаслідок тих чи інших змін, як може змінитися сюжет казки, які нові проблеми постануть перед персонажами та які нові можливості з'являться в них через зміну їх особистісних якостей (розумових, духовних, фізичних) аби змінити ситуацію на краще, знайти вихід зі скрутного становища. Так от, готуючись до «перетворення» казки (тобто створення нової), виконайте такі завдання: візьміть будь-яку казку і пригадайте: які риси героїв тобі подобаються, а які ні, і чому. Визнач які, вчинки героїв ти вважаєш гідними наслідування, а які — ні. А тепер спробуй поміняти місцями добрих та недобрих персонажів або уяви якісь зовсім незвичайні ситуації для сюжету тієї казки, яку ти нині створюєш. До цієї серйозної роботи можна залучати друзів, сестру чи братика. Створювати казку — то цікава справа для всіх!
